Грузини вінниці вийшли на мітинг

Вечір пам’яті на Театральній площі у Вінниці в підтримку грузинського народу було організовано громадською організацією «Наше Поділля» й іншими каоліціянтами і грузинською діаспорою. Грузинів прийшло небагато. До речі, з самого початку мало не виник силовий конфлікт між грузинами і росіянином Олексієм, який дуже бурхливо почав сперечатися про події навколо війни у Грузії. Після втручання міліції «провокатор» подався геть.
– В області офіційно живе понад 410 сімей грузинського походження, — каже Міраб Нарсія, голова грузинської громади на Вінниччині. — Наша акція носить чисто дружній характер. Ми хочемо поділитися пережитим нашими земляками і подякувати усім, хто підтримав наш народ у важку хвилину. Вчора наші друзі приїхали з міст і сіл центральної Грузії, де проходили бойові дії і гинули люди. Бачили перелякані дитячі очі, чули страшні бомбові вибухи, плач матерів і жінок, спостерігали за низько літаючими російськими МІГами. Наших біженців тепло зустрічала раніше і зустрічає нині українська земля. З реєстрацією проблем не виникає. Багато з них уже отримали українське громадянство. Діти успішно навчаються в українських школах. Наші народи завжди жили дружно. Вважаю, у війні винна велика політика.
– Я громадянка України, живу тут 22 роки, — розповідає Нана. — Ми вчора (14 серпня — авт.) прилетіли з Грузії, де відпочивали у родичів — на кордоні між Абхазією і Грузією. Я стала свідком бомбардувань Горі, яке за 24 кілометри від Осетії. Вчора там ще бомбили. Над портовим Поті, коли туди зайшов американський танкер з гуманітаркою, відразу з’явилися МІГи, які скинули бомби. Спочатку обстрілювали військові об’єкти, потім — різні комунікації. Двома бомбами був знищений красивий піонерський табір на березі моря… Люди залишили міста, хто втік у гори, хто подався до родичів… подалі від смерті. У покинутих грузинських містах російські козаки, військові розпочали масові акції мародерства. Те, що нам довелося пережити, один Бог знає. Ніхто з грузинів не хоче воювати. Я засуджую російську агресію, яка планово готувалася, як і 15 років тому. Тоді з території Абхазії було вигнано 350 тисяч грузинського населення і Росія не вважала це геноцидом. А коли зараз 30 тисяч потрапило під бомбові удари — то це геноцид. Росія знала про майбутні бойові дії, бо напередодні з Цхінвалі вивозили місцевих жителів-осетинів. Росіянами було вчинено цілу низку провокацій. Спецназ захищав кордон, щоб не було провокацій в бік Горі. Наші трималися до останнього. Коли уже почалися жертви серед наших військових, тоді з 7 на 8 серпня грузини відповіли. Загинуло дуже багато військових, як наших, так і російських. І все через те, що Росія не хоче, щоб Грузія вступила у НАТО, до речі, як і Україна. Після війни грузини підтримують своє керівництво, люди кажуть, що будуть стояти до останнього. Але запитують, навіщо воювати між собою осетинам і абхазцям, і росіянам також.
На великому екрані встановленому посеред Театральної площі, де буде пам’ятник Великому Кобзарю, учасники акції показали хроніку тих страшних подій. Члени коаліції громадських організацій міста за одну ніч переклали українською відому грузинську пісню Тбілісі, і всі присутні могли заспівати її, а потім грузини виконали її рідною мовою.
Дві дівчинки-грузинки Кетеван й Діна — учасниці акції — щирою українською казали, що їх дуже тягне на етнічну батьківщину, але не туди, де на голови падають снаряди і убивають мирних жителів. Наша молодь, яка мирно потягувала пиво на лавочках, засуджувала агресію і казала, що це війна не між Грузією і Осетією, а між США і російським керівництвом.
Рівно о 20-ій годині сотня свічок запалала посеред площі словом «Грузія», яке з любов’ю виклала грузинська діаспора.

 

Сергій ДРАПАЛЮК

http://www.33channel.vinnitsa.com

Джерело: 33 КАНАЛ

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *